За розстріл портретів Бандери трошки покарають

На Волині член комсомолу Сергій Вашкодар із друзями, які збирали гроші на пам'ятник Сталіну, розстрілював зображення Бандери та Шухевича. За це його притягнуть до адміністративної відповідальності як власника вогнепальної зброї.

Про це повідомили в листі депутату Волинської облради Ігорю Гузю у Рожищенському райвідділі міліції, інформує УНІАН.

Вашкодар стріляв по зображеннях спільно з керівником волинського комсомолу Олександром Кононовичем та його братом Михайлом.

У діях комсомольців міліція не знайшла складу кримінального злочину, тож у порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Але буде притягнуто до адміністративної відповідальності Вашкодара - власника зброї, який передав карабін ВЕПР-308 братам Кононовичам, які не мають дозволу на використання та зберігання вогнепальної зброї.

При цьому Гузь заявив, що справу намагаються "спустити на гальмах".

"Степан Бандера та Роман Шухевич є Героями України, тому знущання над їхніми зображеннями - це неповага до держави, яка ці звання їм надала. А це порушення ст. 296 КК України - прояв неповаги до суспільства та держави, що супроводжується явним цинізмом. Крім того, міліція чомусь не звернула увагу на те, що ці молодики вільно стріляють із вогнепальної зброї в полі, де в цей час можуть знаходитися люди", - заявив депутат облради.

На думку Гузя, міліція неналежно розслідувала цю справу.

"Міліція встановила лише один вид зброї, з якої стріляли, хоча на відео чітко видно 4 одиниці зброї, в тому числі гвинтівка з оптичним прицілом та пістолет. У справі фігурують лише 3 прізвища комсомольців, хоча на відео та фотографіях стріляють 6 осіб. Хто ці люди? Що це за зброя? Цього міліція не захотіла з'ясовувати?", - наголосив депутат облради.

Також Гузь повідомив, що народний депутат В'ячеслав Кириленко звернеться з офіційним запитом до Генпрокуратури з вимогою провести додаткові слідчі дії.

У свою чергу, Олександр Кононович заявив, що поки до учасників подій міліція претензій не висувала і запитань не було, а якщо таке буде, вони оскаржать це в суді.

Влітку в інтернеті з'явилось відео, на якому Кононович та інші члени волинського комсомолу розстрілюють із вогнепальної зброї зображення Бандери та Шухевича.

Депутат облради Гузь звернувся до обласних управлінь СБУ та МВС з цього приводу.

У квітні 2011 року Волинський окружний адмінсуд заборонив братам Кононовичам збирати на вулицях Луцька гроші на відновлення бюсту Сталіна на подвір'ї офісу КПУ в Запоріжжі.

У січні 2011 року невідомі обмалювали свастиками пам'ятник Бандері в центрі Луцька.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.