З нагоди візиту Кирила у Луганську заборонили український прапор

Луганський міськвиконком заборонив проводити 14 та 15 вересня будь-які акції, окрім тих, що пов'язані з приїздом до міста глави РПЦ Кирила.

Про це йдеться у рішенні № 269 від 12 вересня, повідомляє УНІАН.

За словами голови обласної організації Української народної партії Валентина Ткалича, водночас студентів вишів "змушують йти на "Кирилівські молебні" під загрозою виключення, зокрема, це стосується студентів Східноукраїнського національного університету імені Даля".

5 вересня Луганська УНП офіційно повідомила міського голову, що 15 вересня 2011 розгорне найбільший прапор України біля пам'ятника Тарасу Шевченку в обласному центрі. В той же час була запланована акція і предстоятеля РПЦ.Вчора, додому до організаторів розгортання державного прапора приходила міліція - поговорити щодо акції, зазначили в УНП.

За словами В.Ткалича, 12 вересня співробітники міліції приїздили додому до нього й до опозиціонера, активіста ГО "Луганці" Сергія Коноваленка "з метою дізнатися, чи не будуть вони влаштовувати бійку під час приїзду до Луганська патріарха Кирила".

«Міліціонери цікавилися, чи не збираємося ми влаштувати провокацію й бійку 15 вересня в центрі міста під час приїзду патріарха Кирила. Ми відповіли, що не збираємося. Ми лише хочемо розгорнути найбільший державний прапор", - сказав В.Ткалич.

Він зазначив, що зараз виникли проблеми з місцем проведення акції. "У мерії нам сказали, що площа перед пам`ятником Шевченку може бути оточена. Тому доведеться обрати інше місце для розгортання прапора. Ми ще не знаємо, або розгорнемо його перед українським драмтеатром, або прориватимемося через кордон міліціонерів", - сказав В.Ткалич.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.