Спецпроект

У Києві відправили панахиду за воїнами Армії УНР (ФОТО)

25 серпня у Києві, з нагоди 20-ї річниці відновлення незалежності України, відправили панахиду за воїнами Армії Української Народної Республіки.

Відправу біля пам'ятника "Старшинам Армії УНР уродженцям м. Києва" очолив протоієрей УПЦ КП от. Віктор Мілейко.

Пам'ятник "Старшинам Армії УНР - уродженцям Києва" був відкритий 28 травня 2011 року на подвір'ї храму ікони Божої Матері "Неопалима Купина" УПЦ КП у столичному мікрорайоні Оболонь.

 Панахида

Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена "Хрест Симона Петлюри". Нагороду було затверджено 1932 року Урядом УНР у вигнанні. Право на відзнаку мав "кожен вояк Армії УНР та повстанських відділів, який брав участь у збройній боротьбі за визволення України".

Більш ніж двометровий "Хрест Симона Петлюри" встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва.

Пам'ятник

Наразі благодійна ініціатива "Героїка", яка виступила ініціатором спорудження пам'ятника, працює над створенням довідкових статей у Вікіпедії про кожного з 34-х старшин Армії УНР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.