Спецпроект

В Умані відкрито меморіал мешканцям Тернопілля, розстріляним комуністами

В Умані відкрито Меморіал жертвам репресій та колишнім в'язням Чортківської тюрми з Тернопільщини, розстріляним у липні 1941 року.

Про це повідомляє УНІАН.

Загалом до Умані у липні 1941 року були вивезені і розстріляні 954 в'язні Чортківської тюрми.

Як повідомили кореспонденту УНІАН в прес-службі обласної ради, участь у церемонії відкриття меморіалу взяли голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда, заступник голови Олег Боберський, представники районних рад та громадських організацій області, вцілілі очевидці тодішніх подій, родичі розстріляних.

Спочатку біля меморіалу відправили поминальну панахиду, після чого відбувся мітинг-реквієм.

Разом із тернополянами скорботу розділили представники владних органів та громадськості Умані та Черкащини. Учасники поминальних заходів поклали вінки та квіти до підніжжя меморіалу та запалили свічки за душі загиблих.

Інші матеріали про розстріли в'язнів радянських тюрем улітку 1941-го:

Частина 1: Розстріли у Львівській тюрмі. Як це було (ФОТО)

Частина 2: Трагедія Саліни. НКВД зробило соляну шахту братською могилою

Частина 3: Знищення в'язнів у Луцькій тюрмі. 70 років кривавій бійні

Меморіал створений за кошти, надані бюджетами Тернопільської обласної ради та районів, мешканці яких були закатовані в Умані (Монастириського, Чортківського, Борщівського, Теребовлянського, Бучацького).

Документи про місце розстрілу в'язнів Чортківської тюрми досліджували заліщицький краєзнавець Антон Могилюк та голова Тернопільського обласного відділення історико-просвітницького Товариства "Меморівл"» Богдан Хаварівський, які розповіли про хід досліджень на мітингу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.