Спецпроект

Луцька міськрада назвала вулицю на честь Юлії Тимошенко

Луцька міська рада сьогодні перейменувала одразу 27 вулиць. Одну з них - на честь опозиційного політика Юлії Тимошенко.

Про це повідомляє ЗІК.

Перейменувати луцьку вулицю Лазо на Юлії Тимошенко запропонував представник депутатської групи "Місто майбутнього" Олександр Пиза.

У відповідь голова комісії із упорядкування назв вулиць, заступник голови фракції "Батьківщина" Сергій Григоренко зазначив, що відповідно до статуту територіальної громади Луцька вулиці можна називати тільки іменами померлих.

Але депутат із фракції партїї "Батьківщина" Андрій Осіпов нагадав, що міськрада хоче не увіковічнити пам’ять Тимошенко, а "підтримати політика, який перебуває під політичними репресіями".

Представник партії "За Україну", екс-мер Луцька Богдан Шиба додав, що в цій ситуації міськрада закон не порушує. Адже Статут – це документ внутрішнього розпорядку життя громади. "А зараз маємо надзвичайну ситуацію, і цей крок буде виявом політичної позиції", - заявив Шиба.

2001: Перший арешт Юлії Тимошенко (ВІДЕО)

"За" перейменування вулиці Лазо на вулицю Тимошенко з другого разу проголосували 26 депутатів - мінімально потрібна для прийняття рішення Луцької міськради кількість голосів.

Після цього за перейменування луцьких вулиць проголосували ще раз "списком" - за було 28 депутатів.

Перелік вулиць, які змінили назву:

  • вул. Лазо – вул. Юлії Тимошенко
  • вул. Бабушкіна – вул. Шпитальна
  • вул. Горького – вул. П’ятницька гірка
  • вул. Доватора – вул. Християнська
  • вул. Кірова – вул. Петра Болбочана
  • вул. Колгоспна – вул. Садова
  • пров. Колгоспний – пров. Садовий
  • вул. Котовського – вул. Холодноярська
  • вул. Краснодонців – вул. Князів Острозьких
  • вул. Куйбишева – вул. Олексія Шума
  • вул. Невського – вул. Цукрова
  • вул. Олега Кошового – вул. Балка
  • вул. Орджонікідзе – вул. Митрополита Андрея Шептицького
  • вул. Пролетарська – вул. Рогова
  • вул. Радгоспна – вул. Григорія Гуляницького
  • вул. Свердлова – вул. Покальчуків
  • вул. Тухачевського – вул. Андрія Марцинюка
  • вул. Тюленіна – вул. Петра Могили
  • вул. Уляни Громової – вул. Йосафата Кунцевича
  • вул. Фрунзе – вул. Степана Кривенького
  • вул. Щорса – вул. Олександра Богачука
  • вул. Чкалова – вул. Івана Кожедуба
  • вул. Баумана – вул. Петра Маха
  • вул. Пархоменко – вул. Яблунева
  • вул. Радіщева – вул. Срібна
  • вул. Земнухова – вул. Князів Ружинських
  • вул. Панфілова – вул. Архітектора Метельницького

Загалом роботи, пов’язані з перейменуванням, обійдуться луцькому бюджету у 84 тисячі гривень. Сергій Григоренко пропонує, щоб рішення про перейменування вулиць набрало чинності від 1 лютого наступного року.

Нагадаємо, що у грудні 2010 року голова постійної комісії з питань культури і туризму Київради Олександр Бригинець заявив, що в Києві перейменують майже 200 вулиць - зокрема, вулиця Мате Залки на Оболоні стане вулицею Романа Шухевича.

Тим часом Харківська міська топонімічна комісія, очолювана мером міста Геннадієм Кернесом, відмовилася перейменовувати вулиці, названі на честь більшовицьких діячів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.