Спецпроект

Музей Голодомору виконав указ Януковича про виставку

Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" презентує виставку "Голодомор: маємо знати". Нагадаємо, що чинний президент України Віктор Янукович вважає Голод 1932-1933 років цілеспрямованим злочином тоталітарного режиму.

Про це "Історичній Правді" повідомила прес-служба Міністерства культури України.

Виставка "Голодомор: маємо знати" відкривається на виконання указу президента Януковича від 1 листопада 2010 року "Про відзначення 20-ої річниці незалежності України".

Презентація виставки відбудеться 17 серпня 2011 року об 11.00 у Національному музеї "Меморіал пам'яті жертв голодоморів" на вулиці Лаврській, 3 (Печерськ).

Янукович: "Голодомор - це злочин радянського режиму"

Експозиція об'єднує документальну, мистецьку та книжкову частини.

У документальній представлено унікальні архівні матеріали: постанови, директиви, книги реєстрації смертності, світлини, свідчення очевидців.

Підсилює бачення трагічних події 1930-х відеоінсталяція. Вона створює уявлення про перебіг колективізації та репресивні заходи радянського тоталітарного режиму.

Мистецьку частину виставки репрезентують картини знаних художників України - Валерія Франчука та Петра Савчина. 

На книжковій виставці представлено наукову літературу, розвідки і опубліковані спогади очевидців Голодомору.  

Перекази про Голодомор у родинах читачів "Історичної Правди" читайте в "Історії Голоду".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.