Спецпроект

50 років тому розпочалося будівництво Берлінського муру

У Німеччині вшановують пам'ять загиблих та згадують початок будівництва Берлінського муру 50 років тому.

Про це повідомляє "Німецька хвиля".

Приспущені прапори, заклики пам'ятати та хвилина мовчання - так у Німеччині в суботу, 13 серпня, згадували про початок будівництва Берлінського муру у цей день півстоліття тому.

"Пам'ять... вимагає робити все, щоб історія не повторилася",- сказав федеральний президент Крістіан Вульфф на місті колишньої так званої "смуги смерті" між Східним та Західним Берліном на Бернауер Штрасе.

Ця вулиця вважається символом поділу Берліна, бо будинки були в НДР, а пішохідна частина належала до території Західного Берліну.

У день 50-ї річниці зведення Муру на Бернауер Штрасе було відкрито меморіальний комплекс загальною площею 4,4 гектара. Це територія, яку раніше патрулювали східнонімецькі прикордонники.

1989: падіння Берлінської стіни розпочалося з оцих людей (ВІДЕО)

За останніми даними істориків, під час спроби перетнути мур та втекти на Захід загинули 136 східних німців.

13 серпня 1961 року за наказом лідера НДР Вальтера Ульбріхта та за підтримки СРСР почалося зведення кордону навколо Західного Берліна. Лише за калька тижнів перед тим він стверджував, що цього не буде.

"Ніхто не збирається зводити мур",- ця сказана на прес-конференції фраза стала сумнозвісною. Однією з головних причин зведення муру було бажання НДР покласти край масовій втечі східних німців до ФРН.

В останній день перед зведенням стіни на Захід утік убивця Бандери

Будівництво муру закріпило поділ Німеччини на Східну та Західну, що завершився лише після падіння муру 9 листопада 1989 року.

"Стіна не впала,- сказав президент Вульфф,- її було повалено". Він також піддав критиці те, що багато західних німців у роки існування стіни звикли до неї та сприймали її існування як даність.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.