Спецпроект

Гітлера намагалися годувати жіночими гормонами - британські історики

Британські агенти мали намір зробити Адольфа Гітлера менш агресивним, даючи йому таблетки, що містять жіночі статеві гормони.

Про це повідомляють "Українські новини" з посиланням на ТСН.

Як вважає британський історик, професор Університету Кардіффа Брайан Форд, співробітники спецслужб планували додавати естроген в їжу фюрера, щоб він став "таким же милим і слухняним, як його молодша сестра Паула".

Зі слів історика, "у англійських шпигунів був доступ до кухні Гітлера, а естроген вони вибрали тому, що він не має смаку, тобто був би непомітний під час дегустації їжі фюрера".

Такі припущення учений зробив у своїй книзі "Секретна зброя для перемоги у Другій світовій війні: Технології, Наука і Змагання на швидкість".

Форд вважає, це був цілком здійсненний план, хоча і небезпечний. 

"Отруїти Адольфа Гітлера не було можливості - помер би дегустатор", - пояснив учений і додав, що ідея зробити фюрера більш жіночним є лише однією з багатьох спроб вивести "німецьку машину" з ладу і швидше покінчити з війною.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.