Спецпроект

У Харкові з'явився сквер Радянської України

Сьогодні, 6 липня, Харківська міська рада на сесії більшістю голосів прийняла рішення назвати сквер на околиці міста іменем Радянської України.

Про це повідомляє "Кореспондент".

Таку назву скверу запропонувала міська комісія з питань топонімії і охорони історико-культурного середовища.

У пояснювальній записці до проекту рішення наголошується, що сквер вирішили назвати ім'ям Радянської України на честь "важливої історичної події в історії міста Харкова - проголошення радянської влади в Україні і отримання Харковом статусу столиці Української РСР".

"Крім того, така назва скверу стане визнанням видатних заслуг попередніх поколінь у розвитку індустріального і наукового потенціалу міста", - наголошується в пояснювальній записці.

Проти запропонованого проекту рішення голосувала фракція "Батьківщина".

"Напередодні святкування 20-річчя незалежності України давати скверу назву Радянської України нелогічно і неправильно, - сказав депутат від фракції "Батьківщина" Олег Яцина. - Таке рішення не сприятиме консолідації суспільства і в черговий раз розпалюватиме ідеологічні пристрасті".

Міський голова Геннадій Кернес підкреслив, що радянський період - це частина історії Харкова і про нього не слід забувати.

Повідомляється, що сквер, який носитиме ім'я Радянської України, розташований в кварталах історичної забудови соцмістечка Новий Харків, будівництво якого було розпочате у 1930 році.

Перша черга будівництва Нового Харкова передбачала будівництво 5-ти житлових комплексів, що складалися з житлових будинків і установ культурно-побутового призначення. Там же були побудовані виробничі корпуси Харківського тракторного заводу.

На сьогоднішній день площа скверу складає більше 5 гектарів.

До цього скверу планується перенести Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні, який зараз стоїть у центрі Харкова, на площі Конституції.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.