Спецпроект

Україна на державному рівні вшанує пам'ять жертв Бабиного Яру

Постанову про вшанування жертв Бабиного Яру у вівторок підтримали 304 народних депутата.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Постановою пропонується Кабінету міністрів України у двотижневий термін сформувати організаційний комітет, а також розробити та затвердити план заходів та прийняти постанову про щорічне проведення Дня пам'яті жертв Голокосту 27 січня.

Як відомо, під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів і поховань, де згідно тільки з офіційними даними загинуло більше 100 тисяч військовополонених, комуністів, націоналістів, підпільників і осіб єврейської національності.

Найбільш масовими були розстріли в перші дні окупації - в кінці вересня 1941 року - відповідно, приурочені до 70-річчя трагедії заходи пройдуть у вересні поточного року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.