Спецпроект

КИЇВРАДА ЗАБОРОНИЛА БУДУВАТИ В ЦЕНТРІ КИЄВА

Київська міська рада прийняла рішення про призупинення проведення робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту будівель в історичній частині Києва.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі КМДА.

Йдеться про територію в межах вулиць Ірининської, Рейтарської, О.Гончара, Великої Житомирської, Михайлівської та Михайлівського провулку.

Як повідомили УНІАН у прес-службі КМДА, заборона діє до затвердження відповідного проекту детального плану території буферної зони ансамблю споруд Софійського собору та з урахуванням пропозицій робочої групи з перевірки дотримання вимог збереження пам'яток та традиційного характеру середовища при забудові та реконструкції в межах центрального історичного ареалу міста Києва.

Як зазначили у прес-службі, прийняте рішення не розповсюджується на здійснення будівництва споруд, необхідних для інженерного забезпечення та життєдіяльності міста.

Документом зобов'язано Київську міську державну адміністрацію забезпечити розроблення проекту детального плану території буферної зони Софійського собору та покладено координацію розробки проектів на цій території.

Нагадаємо, що у червні комітет Світової спадщини ЮНЕСКО на своїй 35-й сесії закликав Україну визначити зону в історичному центрі у Києві, і захистити її відповідними законами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.