Спецпроект

УПЦ КП теж хоче відбудувати Десятинну церкву

Українська православна церква Київського патріархату виступає за відновлення Десятинної церкви.

Про це повідомляє "УП.Київ" із посиланням на "День".

"УПЦ КП за відновлення Десятинної церкви. Так само, як була за відновлення Михайлівського монастиря. Краще відроджена святиня, ніж порожнє місце, де вигулюють собак", - сказав Патріарх УПЦ КП Філарет.

Він додав, що Десятинна церква має не менш важливе значення.

"Це перший храм, побудований після проголошення християнства державною релігією. Храм спорудив християнин - Великий князь Володимир. Тому для нас вона, як і Софійський собор - символи Київської Руси-України", - сказав Патріарх.

Водночас, додав він, київський патріархат виступає за збереження фундаменту Десятинної церкви, як це зроблено у Михайлівському Золотоверхому соборі.

Проблема, за словами Філарета полягає в тому, кому відбудована сакральна пам'ятка належатиме.

"Вона повинна належати правдивій Українській церкві. Не російській під назвою "українська". Бо якщо її віддадуть Московському патріархату, то це треба сприймати як нахабні зазіхання Росії на нашу історію та духовність", - сказав Патріарх.

Він висловив упевненість, що відновлена Десятинна церква має належати Українській православній церкві Київського патріархату після об'єднання між УПЦ МП, УАПЦ і УПЦ КП.

Нагадаємо, що у червні митрополит УПЦ МП Володимир благословив братію чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці (біля фундаменту Десятинної церкви) на щовечірню молитву за відродження храму.

Нагадаємо, що раніше проти будівництва Десятинної церкви на руїнах давньоруського храму виступили не тільки тисячі киян, а й місія ЮНЕСКО.

У лютому цього року було оголошено бліц-конкурс на концепцію сучасної музеєфікації залишків церкви Богородиці (Десятинної). 19 травня після невеличкого скандалу переможцями оголошеного конкурсу стали два проекти, які набрали однакову кількість голосів журі. Їх було вирішено об'єднати.

Одна з концепцій-переможниць, яку представив архітектор Андрій Миргородський, передбачає музеєфікацію залишків історичного фундаменту, зведення скляного покриття над ним зі спорудженням каплиці біля входу з боку Пейзажної алеї та відновлення ротонди за музеєм.

Друга ж концепція-переможниця, запропонована архітектором Ольгою Кругляк, передбачає потужну забудову на місці Десятинної церкви.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.