Спецпроект

СУД ЗАБОРОНИВ СВЯТУВАТИ ЗВІЛЬНЕННЯ ЛЬВОВА ВІД НАЦИСТІВ

Львівський окружний адміністративний суд заборонив 27 липня проводити заходи на Пагорбі Слави та біля Монументу Слави у Львові, заплановані Компартією України та громадськими організаціями.

Про це повідомляє "Кореспондент" із посиланням на Львівську міську раду.

За словами начальника юридичного управління Гелени Пайонкевич, таке рішення Львівський окружний адміністративний суд ухвалив напередодні, 26 липня.

Заходи на Пагорбі Слави повинні були проводити громадська організація Сокіл, Львівська міська рада ветеранів та Комуністична партія України.

У міськраді Львова нагадали, що їм надійшло чотири заявки на проведення заходів у Львові 27 липня в однаковий час і в одному місці. Дві з цих заявок надійшли від Львівської міської ради ветеранів, одна від молодіжної громадської організації "Сокіл" і від Комуністичної партії України.

У зв'язку з цим, міська рада звернулася до суду з проханням заборонити заходи 27 липня. Відповідне прохання звернутися до суду надійшло до міської ради й від міського управління внутрішніх справ, оскільки, на їхню думку, проведення цих заходів створювало загрозу суспільній безпеці.

"Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення заборонити проводити заходи 27 липня трьом організаціям, які подали заявки попередньо до міської ради. Йдеться про громадську організацію "Сокіл", Комуністичну партію і Раду ветеранів", - додала Гелена Пайонкевич.

Нагадаємо, сьогодні, 27 липня, виповнюється 67-років з дня визволення Львова від німецько-фашистських військ.

Учора прокуратура Львівщини звернулася з позовом до обласного апеляційного суду, вимагаючи визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню, рішення сесії Львівської міськради, що забороняє використовувати 9 травня радянську і нацистську символіку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.