Спецпроект

У Дніпродзержинську згадали 15-річчя смерті людей у трамваї

У Дніпродзержинську 2 липня відбувся жалобний мітинг з нагоди 15-ї річниці "трамвайної" трагедії, в якій загинули 34 особи і ще 119 постраждали.

Про це повідомляє "Український Тиждень".

Аварія трамваю на маршруті №6 сталася 2 липня 1996 року близько 17-ї години, у час пік: на крутому схилі у трамвая відмовили гальма, на високій швидкості вагон із пасажирами врізався в бетонне огородження.

Наступного дня, 3 липня 1996 року, в Дніпродзержинську був оголошений п'ятиденний траур, в Україні скасували державний прийом, що мав відбутися на честь ухвалення нової Конституції незалежної держави. У відставку тоді пішов міський голова Дніпродзержинська Сергій Шершньов.

Рух за трамвайним маршрутом №6 закрили. Для постраждалих у трамвайній аварії запровадили пільги - 50% сплати комунальних послуг, безоплатний проїзд у міському електротранспорті.

Меморіал пам'яті жертв трамвайної трагедії у Дніпродзержинську спорудили 10 років тому. Він має вигляд зігнутих трамвайний рейок.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.