Спецпроект

Посол Польщі проти спільного підручника з історії

Посол Польщі в Україні Генрік Літвін вважає недоцільною розробку спільного українсько-польського підручника з історії.

Про це повідомляють "Українські новини" з посиланням на газету "День".

"Спільний підручник - це ще не все. Головне - який він. Україна й Росія вже мали спільний підручник. Мені здається, що це не було особливо добре для України, зокрема, для знання історії. На мій погляд, спільний підручник - це не найкращий підхід", - сказав Літвін.

Разом з тим він вважає, що співробітництво в цій тематиці потрібне.

"Необхідно підготувати спільні мінімуми знань, які потім можна використовувати в державних підручниках. Вважаю, що це більш ефективний підхід, ніж робота над спільними підручниками. Ми не будемо міняти держави, а будемо діяти в межах держав", - сказав посол.

Він упевнений, що важливо готувати молоде покоління до діяльності в межах існуючих держав, при цьому з повагою до історії та національної ідентичності сусідніх країн.

Нагадаємо, міністр освіти Дмитро Табачник пропонує створити спільні навчальні посібники для вчителів історії Угорщини, Словаччини, Росії, Литви, Туреччини та Білорусі.

У жовтні 2010 року Україна й Росія створили робочу групу з розробки спільного навчального посібника для вчителів історії.

У листопаді 2010 року міністр освіти і науки Дмитро Табачник заявляв, що таку пропозицію надіслали і Польщі, однак відповіді на той момент не надійшло.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.