Спецпроект

Мультик про похід Олега на Царград переміг на кінофестивалі

Мультфільм "Як князь Олег на Візантію ходив" переміг у номінації "Анімаційні фільми" на ІІ Міжнародному кінофестивалі "Золота пектораль", що проходив у місті Трускавець на Львівщині.

Про це повідомляє "Телекритика".

Мультфільм "Як князь Олег на Візантію ходив" є частиною анімаційного серіалу "Історія України в постатях" виробництва компанії "Арт-відео". 

В основі мультфільму лежить сучасна інтерпретація відомого історичного факту походу князя Олега на Візантію. Головні герої мультфільму - князь Олег та його найближче оточення, літописець Крук.

Для того, щоб зробити мультиплікаційний фільм більш зрозумілим і цікавим дітям, персонажі-воїни іноді з'являються з несподіваними елементами сучасності, наприклад, годинниками. Сам князь Олег представлений на фоні актуальної для наших днів теми збору податків, повідомляють творці мультика. За словами князя, їх повинні платити усі, вчасно, по совісті і без надміру.

Робота виконана в класичній 2D анімації. Над фільмом працювали відомі художники-аніматори України. Керівник проекту - Зоряна Зянюк.

Мультфільми про історію на ІП:

Історія Білорусі за 5 хвилин (музичний кліп)

Історія Латвії (ляльковий мульт)

Історія СРСР у вигляді старовинної комп'ютерної іграшки

Війна Русі проти Литви

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.