Спецпроект

Хати, на які не знайшлися гроші в Кабміну, відреставрують за норвезький грант

У Львові в Музеї народної архітектури і побуту упродовж місяця тривають роботи з реставрації хати с. Мшанець (ХІХ ст.). У роботах беруть участь представники норвезького скансену у Ліллехаммері та працівники львівського музею.

Про повідомляє Zaxid.net із посиланням на заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва.

"Роботи фінансує уряд Норвегії. Уряд України на Музей народної архітектури і побуту коштів не виділяв, - зазначив Косів. - Цей перший пілотний проект. Уряд Норвегії зарезервував більші кошти на наступні проекти в цьому музеї".

Норвезький уряд виділив близько 40 тисяч євро: половина цих коштів піде саме на реставрацію, решта - на логістику (поїздка українських реставраторів у Норвегію, приїзд норвезьких реставраторів та ін).

Як розповів директор Музею Майхауген у Лілехаммері Гьоте Якобсон, у дерев'яних конструкціях у Львові та в Норвегії є подібні речі.

"Основна проблема хати (с. Мшанець) - заміна старих дерев'яних частин на нову високоякісну деревину. Хата буде відновлена за тією технологією, яка була використана під час її будівництва, буде використано деревина, і жодного цвяха. Потрібно близько п'яти місяців, щоб завершити повністю цю хату, - зазначив Гьоте Якобсон. - У Норвегії в таких дерев'яних будинках досі живуть".

Ділячись досвідом, норвезькі спеціалісти цікавляться й нашим. Зокрема, норвежців зацікавила українська технологія з реставрації солом'яних дахів.

Нагадаємо, рік тому Музей народної архітектури та побуту (Шевченківський гай), що у Львові, отримав норвезький грант у розмірі 500 тис. доларів США. Кошти планують скерувати на навчання персоналу, відновлення будівель, наведення порядку в музеї.

Раніше повідомлялося, що 50 об'єктів Музею народної архітектури та побуту (відомий у народі "Шевченківський гай") у Львові потребують негайної комплексної реставрації.

В Україні є кілька великих скансенів: найбільший у Києві (150 га), у Львові (55 га), у Переяслав-Хмельницькому (30 га), менші (3-5 га) - в Ужгороді та Чернівцях.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.