Спецпроект

СБУ видалa архівні документи про діяльність абверу в Україні

Служба безпеки України презентувала видання "Структура і діяльність органів німецької розвідки в роки Другої світової війни"

Наведені у збірнику архівні матеріали публікуються вперше, повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на прес-центр СБУ.

Kнига, ілюстрована матеріалами німецької професійної та аматорської фотозйомки, є систематизованим збірником розсекречених документів, які зберігаються в архівах СБУ - зокрема, оброблених архівістами Головного управління СБУ в АР Крим.

Це протоколи допитів німецьких розвідників, а також узагальнені довідки до центрального апарату органів держбезпеки щодо діяльності розвідувальних органів Німеччини у воєнні роки.

Архівні матеріали про діяльність органів "Абвер" (військова розвідка - ІП) і Головного управління імперської безпеки (РСХА) дозволяють повною мірою оцінити розмах наступу німецьких військ на Радянський Союз у 1941-1942 рр..

Документи, що публікуються вперше, свідчать, що "одночасно з битвами на фронтах відбувалося жорстке зіткнення спецслужб, яке включало збір інформації, заходи з вербування, диверсійно-підривну роботу агентів".

Цінність цього видання в тому, що в ньому оприлюднено значний документальний масив про місця дислокації і діяльності німецьких розвідувальних органів у всіх окупованих областях, про методи розвідувально-диверсійної роботи, зазначили в прес-центрі СБУ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.