Спецпроект

Люди не хотіли воювати за режим Сталіна - історик

Причиною провального для СРСР початку війни з німцями став морально-політичний занепад суспільства.

Про це в інтерв'ю Радіо Свобода заявив український історик, який спеціалізується на вивченні подій Другої світової війни, Владислав Гриневич.

"В СРСР тема 22 червня 1941-го року була табуйована, як і саме слово "катастрофа". Йшлося про "період тимчасових невдач", - сказав Гриневич. - Коли в 1956-му році почали писати першу "Історію України у Великій Вітчизняній війні", то розділ "1941 рік" попервах складав десять-двадцять сторінок при загальному обсязі цієї книжки в триста сторінок. Там ішлося про те, що Сталін - головний винуватець, він погано підготував країну до війни і таке інше".

За словами історика, навіть у московських архівах наприкінці 1980-х років, під час перебудови і гласності, документи з 1941 року не видавали.

Гриневич вважає, що в катастрофічному для СРСР початку війні було "три системні блоки" причин:

"Перший - це стратегічні прорахунки Сталіна. Гітлер накрив Радянський Союз у момент стратегічного розгортання.

Другий пов'язаний з поганим управлінням і керуванням військами. Одна з причин - це були сталінські репресії. Після них в армії панувала атмосфера жаху, непевності, небажання ухвалювати рішення без санкції командира вищої ланки.

І третій блок причин, найбільш вагомий, - це морально-політичний стан суспільства. Оця катастрофа стала апофеозом нелояльності значної частини населення сталінському режимові. Люди не хотіли воювати за цей режим. Якби не цей чинник, то навіть стратегічні і управлінські прорахунки не дали б таких жахливих наслідків".

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.