Спецпроект

Померла Олена Боннер

Після важкої хвороби померла відома російська правозахисниця, вдова академіка Андрія Сахарова Олена Боннер.

Як повідомляє Ехо Москви, вона померла в суботу в Бостоні у віці 88 років.

За словами дочки правозахисниці Тетяни Янкелевич, прощання з Боннер пройде в США, а похована вона буде в Москві, відповідно до своєї останньої волі.

Тіло буде піддано кремації, урну з прахом поховають на Востряковському цвинтарі - там, де спочиває її чоловік - академік Сахаров, мати і брат.

Лікар-педіатр, учасниця війни, в 1965 році Боннер вступила в КПРС, але після подій осені 1968 покинула лави партії. З того часу активно брала участь у протестах проти судових переслідувань радянських дисидентів, в 1974 створила фонд допомоги дітям політв'язнів.

Олена Боннер: "Правозахисник - така ж професія, як інші"

Через рік саме Боннер представила Андрія Сахарова на церемонії вручення йому Нобелівської премії миру. Коли академіка відправили на заслання в Горький, вона поїхала з ним, в 1984 році її також засудили до заслання, звинувативши в поширенні "неправдивих відомостей, що паплюжать радянський лад".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.