Спецпроект

ДО 22 ЧЕРВНЯ ГОТУЄТЬСЯ НОВА ХВИЛЯ ПОЛІТИЗАЦІЇ ІСТОРІЇ? (фото)

На цих вихідних у центрі Донецька біля пам'ятника Визволителям пройшов перший мітинг-реквієм за участю більше 700 осіб, приурочений до річниці Великої вітчизняної війни.

Про це повідомляє прес-служба всеукраїнського громадського руху "Ніхто, крім нас".

Ветерани ВВВ міста Донецька символічно передали бойовий червоний прапор Перемоги молодим послідовникам з усеукраїнського громадського руху воїнів-ветеранів "Ніхто, крім нас", який проводить акції "на захист прав і свобод воїнів-інтернаціоналістів, військовослужбовців, воїнів запасу та громадян України".

 "Ніхто, крім нас" - девіз аеромобільних військ України

У мітингу також взяли участь громадські організації "Союз радянських ветеранів", "Екіпаж МВФ СРСР" і ряд молодіжно-спортивних організацій, яких, за твердженням прес-служби, "об'єднує військове братерство".

Планується, що такі акції пройдуть по всій Україні з метою підняття патріотичного духу, формування поваги до своєї історії. І головне - вшанування ветеранів, які захистили Україну.

 Акція біля пам'ятника Визволителям (Донецьк)

"Зустріч ветеранів - це кульмінація об'єднання двох поколінь і згуртованості ветеранів війни і молоді - зазначив лідер руху "Ніхто, крім нас" Олександр Ковальов. - Адже бойовий прапор перемоги - це пам'ять про ту ціну, яка була заплачена людьми за мир у нашій країні. Акція буде проходити і в інших регіонах України, ми постараємося зберегти традицію передачі символу перемоги і в майбутньому".

Нагадаємо, що 9 травня, поки у Львові палили червоні прапори, у Донецьку молоді люди, одягнені у форму десантників, спалили прапор ОУН (бандерівської).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.