Спецпроект

Сьогодні - 120 років з дня народження творця ОУН Євгена Коновальця

14 червня 1891 року в с. Зашків на Львівщині народився Євген Коновалець, керівник однієї з найбоєздатніших формацій армії Української Народної Республіки - корпусу Січових стрільців, засновник Організації українських націоналістів.

Про це нагадує прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Євген Коновалець - непересічна постать в українській історії, що зуміла відповісти на всі виклики епохи тоталітаризму, воєн та брехні, вважають у ЦДВР.

Активний західноукраїнський громадсько-політичний діяч з юридичною освітою став військовим лідером Східної України під час Української національної революції 1917-1920 років. Цим він укотре довів єдність української нації попри століття відчуження.

Створив найбоєздатнішу військову одиницю армії Української Народної Республіки (УНР) - формацію Січових стрільців. Серед бойових заслуг Коновальця було придушення більшовицького бунту в Києві в січні 1918 року, що ускладнило просування російських військ до столиці. Після цього полк Січових стрільців став гвардійським підрозділом на варті уряду УНР.

У листопаді 1918 року формація Січових стрільців відіграла головну роль у поваленні гетьманського режиму та відновленні демократичної влади Директорії, завдавши поразки переважним гетьманським військам біля станції Мотовилівка. У боях на Правобережжі у 1919 році січовики зарекомендували себе як елітне військове з'єднання армії УНР.

Після поразки Української національної революції Євген Коновалець не полишив визвольної боротьби, як це зробили багато політичних діячів. Він зумів перевести її на інший рівень - підпільної боротьби в умовах окупаційного режиму. 1920 року було створено Українську військову організацію (УВО), котра мала завдання запобігти утвердженню польської окупаційної влади у Західній Україні.

В умовах втрати авторитету українських політичних лідерів, з середини 20-х років Коновалець починає творити нову політичну платформу та політичний провід Українського визвольного руху. Так у 1929 році постала Організація українських націоналістів (ОУН) - єдина політична сила, що прагнула відновити українську державність на всіх етнічних українських землях.

"Військовий та політичний хист Євгена Коновальця можна порівняти з роллю борця за свободу Ірландії Майкла Коллінза - творця ірландської незалежності від імперської британської деспотії", - зазначив історик Ігор Дерев'яний, науковий співробітник музею "Тюрма на Лонцького".

Детальніше про значення постаті творця ОУН в наш час читайте у програмному тексті Осипа Зінкевича "Євген Коновалець і наша доба".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.