Спецпроект

Медведєв закликав Януковича не переписувати історію

Президент Росії Дмитро Медведєв закликає свого колегу Віктора Януковича "давати відсіч будь-яким спробам переписати історію" про другу світову війну.

"Цей подвиг назавжди залишиться в пам'яті вдячних нащадків. Важливо зберегти правду про події Великої Вітчизняної війни для майбутніх поколінь і давати відсіч будь-яким спробам переписати історію", - йдеться в його вітанні до Дня Перемоги.

"Переконаний, що героїчне минуле наших народів, їхнє прагнення до збереження і збільшення спільної культурної і духовної спадщини буде сприяти подальшому зміцненню відносин стратегічного партнерства між Росією й Україною", - заявив Медведєв.

Він попросив Януковича "передати теплі побажання миру, міцного здоров'я і благополуччя ветеранам війни, що проживають в Україні".

У свою чергу Володимир Путін поздоровив Миколу Азарова і висловив упевненість, що "загартована в роки війни братерська російсько-українська дружба буде і надалі надійною основою для зміцнення відносин стратегічного партнерства між нашими країнами".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.