Спецпроект

Канадські українці просять Януковича ветувати закон про червоні прапори

Відновлення та вшанування символів тоталітарного минулого справляє негативний вплив на виховання молодого покоління та є неприйнятним у цивілізованих і демократичних державах.

Про це йдеться в офіційному листі Конгресу українців Канади (КУК) до президента України Віктора Януковича.

Вчора президент КУК (однієї з найбільших організацій української діаспори) Павло Ґрод надіслав листа президенту України Віктору Януковичу з проханням "накласти вето на цей провокаційний законодавчий акт (про вивішування червоних прапорів 9 травня - ІП), тим самим довівши громадянам України та світовій громадськості, що повернення символів тоталітарного минулого неможливе, а розвиток України як вільної демократичної держави є незворотнім".

"Використання червоного прапора під час заходів вшанування буде негативно сприйнято світовою громадськістю", - наголошують впливові представники діаспори.

Януковича застерегли, що "цей закон спровокує розкол в українському суспільстві, спричинить громадські безлади в країні, тим самим зневаживши пам'ять мільйонів тих, хто загинув під час Другої світової війни та від радянських і нацистських репресій".

Більше половини українців - за червоні прапори. Молодь проти

"Відновлення та вшанування символів тоталітарного минулого справляє негативний вплив на виховання молодого покоління та є неприйнятним у цивілізованих та демократичних державах. Такі кроки завдають значної шкоди міжнародній репутації України і ставлять під сумнів прагнення керівництва держави розірвати зв'язок із тоталітарним минулим", - підкреслив Павло Ґрод від імені 1,2 мільйонів українців, які живуть в Канаді.

Копії листа також було надіслано прем'єр-міністру Канади Стівену Гарперу та президенту Світового конґресу українців Євгенові Чолію.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.