Спецпроект

Помер останній бойовий ветеран Першої світової. Він не святкував Перемогу

В Австралії у віці 110 років помер останній з відомих учасників бойових дій Першої світової війни - Клод Стенлі Шоулз. Він прожив зі своєю дружиною 76 років і жодного разу не взяв участь у військових парадах.

Про це повідомляє Huffington Post.

Ветеран помер 5 травня в будинку для престарілих у місті Перт. На момент смерті він вважався найстарішим жителем Австралії і входив до десятки найстаріших людей світу.

За словами 84-річної доньки Шоулза Дафни, секрет свого довголіття він пояснював із гумором: "Треба просто продовжувати дихати".

Клод Шоулз народився у Великобританії 1901 року. Він почав службу у ВМС Великобританії в 1916 році і взяв участь у Першій світовій війні. Під час служби на кораблі "Рівендж" він став свідком капітуляції німецького Флоту Відкритого моря в 1918 році.

У 1926 році Шоулз був відправлений до Австралії як інструктор. Під час морського переходу у Південну півкулю він познайомився зі своєю дружиною Етель - разом вони прожили 76 років, залишивши після себе трьох дітей, 11 онуків і 22 правнуки.

Кохання під час Першої світової (український досвід)

"У мене був не дуже вдалий старт, - сказав Шоулз у 2009 році в інтерв'ю каналу АВС. - Зате чудовий фініш".

У складі ВМС Австралії Шоулз воював у Другій світовій війні - торпедним офіцером. Він вважався найстарішим ветераном обох світових воєн.

Клод Шоулз під час служби на флоті Її Королівської величності 1917 року

У віці 108 роців Шоулз видав свою автобіографію - "Останній з останніх" - у якій згадує день, коли крізь його рідне містечко проїхав перший автомобіль, а мешканці вибігли подивитися.

Він пам'ятає часи, коли пачка цигарок коштувала 1 пенні (зараз 5 фунтів - ІП), а в Південній Африці були окремі пляжі для чорних.

1917: англо-німецька різанина в болотах біля Іпру (ВІДЕО)

Хоча ветеран став відомим саме завдяки військовій службі, Клод Шоулз ненавидів тих, хто прославляв війну.

Він був проти святкування Дня австралійських і новозеландських морських корпусів - аналога нашого 9 травня - і жодного разу не взяв участь у військових парадах цього дня.

Клод Шоулз (сучасне фото)

Після смерті Шоулза британка Флоренс Ґрін залишається останнім живим ветераном Першої світової війни. Але вона не брала участь у бойових діях, працюючи офіціанткою на базі королівських ВПС.

Британський танкіст малював Першу світову (ФОТО)

Останній американський ветеран Першої світової війни Френк Баклз помер у лютому 2011 року. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.