Спецпроект

Одеська влада хоче перейменувати площу Незалежності

Керівництво Одеської міськради має намір перейменувати площу Незалежності, повідомив сьогодні на брифінгу перший заступник міської голови Сергій Черненко.

Як передає кореспондент УНІАН, за словами Черненка, "питання про перейменування однієї з центральних міських площ мало розглядатися вже на сьогоднішньому виконкомі міськради, але було знято з обговорення - проект рішення відправлено на доопрацювання".

Перший віце-мер уточнив, що керівництво міста планує перейменувати площу Незалежності на площу ім. Бориса Дерев'янка на честь редактора газети "Вечерняя Одесса", який загинув 14 років тому від кулі кілера.

"Справа в тому, - сказав він, - що Дерев'янко працював у районі нинішньої площі Незалежності (до проголошення державної незалежності України іменувалася площею 50-річчя СРСР). І я вважаю, що буде нормально і правильно, якщо ця площа буде перейменована на честь Бориса Дерев'янка, а існуючу площу ім. Дерев'янка (колишня площа Конституції СРСР) - на площу Незалежності".

Нагадаємо, що через три місяці Україна святкуватиме 20-річчя Незалежності.

Керівництво Одеської мерії також планує перейменувати вулицю Затишну в Уютну, вулицю Скісну - в Косвeнну, вулицю Івана і Юрія Лип у мікрорайоні Ближні Млини - у вулицю Федора Пішеніна.

Це викликало хвилю протестів городян проти політики нинішнього мера Олексія Костусєва, який народився в Сахалінській області Росії, але іменує себе "корінним одеситом".

Костусєв привітав одеситів плакатами з зображенням румунських окупантів

"Влада намагається нав'язати одеситам думки на ідеологічні теми, щоб відвернути їхню увагу від дійсно нагальних питань - тарифів і цін.., - пише газета "Свободная Одесса". - І свою організаційну і адміністративну недолугість намагаються прикрити фіговим листком із червоних прапорів, георгіївських стрічок і радянських пісень".

У березні 2011 року саме в Одесі місцева влада першою серед інших населених пунктів України проголосувала за вивішення на День Перемоги червоного прапора.

У квітні 2011 року Одеська міськрада проголосувала за додання до герба міста Зірки Героя СРСР. За словами Костусєва, про це його "попросили ветерани".

В оприлюдненій нещодавно заяві інтелігенції Одеси - зокрема, двадцяти найбільш авторитетних одеських учених-істориків - наголошується, що "дії ряду одеських політиків йдуть врозріз з деклараціями президента України Віктора Януковича..." Автори заяви висловлюють переконання, що "жоден український топонім, пам`ятник, меморіальна дошка в Одесі не мають бути скасовані".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.