Спецпроект

Біля США знайшли якір з корабля легендарного пірата

Американські археологи підняли з дна океану якір із затонулого корабля, яким міг командувати знаменитий пірат Чорна борода.

Якір лежав на глибині 6 метрів в Атлантичному океані біля узбережжя штату Північна Кароліна, повідомляє УНІАН.

Археологи вважають, що він належав кораблю "Помста королеви Анни", який затонув у 1718 році за п`ять місяців до того, як Чорна борода загинув у бою.

Роботи з підйому якоря, довжина якого складає трохи більше 3 метрів, почалися ще на позаминулому тижні. Він буде переправлений на берег і розміщений в одному з місцевих музеїв.

Едвард Тіч, він же "Чорна борода", на гравюрі 1724 року (у нас тоді після смерті Петра І гетьманував Данило Апостол). Під час абордажу на додачу до шістьох пістолів пірат вплітав у бороду тліючі ґноти - і страшніше виглядав, і бомби зручно було підпалювати

Оглядачі звертають увагу на те, що підняття якоря збіглося за часом з виходом у цьому місяці на екрани чергової серії "Піратів Карибського моря", в якому йдеться і про пірата Чорна борода, і його корабель "Помста королеви Анни". Може, це просто піар-кампанія стрічки? :)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.