Спецпроект

У Парижі говорили про Петлюру і наслідки його вбивства

У Парижі в бібліотеці імені Симона Петлюри пройшла наукова конференція з нагоди 85-річчя вбивства голови директорії УНР.

В роботі конференції взяли участь відомі у Франції вчені, історики, громадські та політичні діячі, українські дипломати, правники, документалісти, кінознавці та журналісти, повідомляє "Укрінформ".

Фахівці відзначили неоднозначне тлумачення ролі та місця в українській історії постаті Симона Петлюри, оприлюднили результати проведених в Україні у цьому контексті громадських опитувань, обговорили обставини його вбивства і деталі судового процесу Шварцбарда у Парижі та презентували фільм Олександра Фролова "Непрощені".

Журналіст-міжнародник Ала Лазарєва під час виступу зупинилася на геополітичних аспектах діяльності Симона Петлюри та їхньому сприйнятті у Західній та Східній Європі.

Один з керівників проекту "Історична правда" та авторів українського телепроекту "Великі українці" Вахтанг Кіпіані, у свою чергу, розповів про ставлення сучасних українців до постаті Симона Петлюри.

На думку Кіпіані, постать голови директорії УНР досі розколює українське суспільство, що є передусім наслідком ефективності радянської пропаганди, хибним тлумаченням і сприйняттям історичних фактів і документів. Водночас експерт відзначив зростання рівня усвідомленого сприйняття ролі та значення Петлюри серед молоді України.

Французький адвокат Стефан Дуніковський розповів про деталі судового процесу над вбивцею Симона Петлюри анархістом Самуїлом (Шоломом) Шварцбардом у 1927 році.

На думку юриста, який кілька років поспіль досліджував в архівах Франції справу Шварцбарда, французьке правосуддя несправедливо виправдало вбивцю голови директорії УНР, на що вказують аргументація як сторони захисту, так і обвинувачення, а також логіка дій та істинні політичні мотиви французької влади.

Як убивали Симона Петлюру

Симона Петлюру було вбито 25 травня 1926 року на розі бульвару Сен-Мішель та вулиці Расіна у Латинському кварталі Парижа. Тоді пролунало сім пострилів, п'ять куль влучили в тіло С. Петлюри, три з яких виявилися смертельними. Вбивця Самуїл Шварцбард відразу здався поліції, заявивши про мотиви скоєного.

Судовий процес розпочався 18 жовтня 1927 року і набув широкого розголосу. На захист підсудного виступили відомі на той час люди, філософ Анрі Бергсон, письменники Ромен Роллан, Анрі Барбюс, Максим Горький, фізики Альберт Ейнштейн та Поль Ланжевен. Захист вів французький адвокат Анрі Торрес. Французьке правосуддя виправдало Шварцбарда, примусивши його сплатити штраф.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.