Спецпроект

Анонс: професор Касьянов про реальні та віртуальні органи влади

Відкритий Гуманітарний портал запрошує на фінальний "Лікнеп" сезону 2010-2011 років.

Спеціальний гість - Георгій Касьянов, доктор історичних наук, професор - говоритиме на тему "Проект "Україна": реальні та віртуальні органи влади в сучасній українській державі".

Час і місце: 30 травня, 19:00, клуб "Петрович" на Подолі.

Георгій Касьянов - заввідділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАНУ, професор кафедри історії НаУКМА. Директор освітніх програм Міжнародного фонду "Відродження". Стажувався в Гарварді й Камбріджі, Лондонському й Гельсинському університетах, Центральноєвропейському (Будапешт) університеті.

Основні праці:

  • "Сталінізм на Україні, 20-ті - 30-ті роки" (1991), у співавторстві
  • "Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет та історична доля" (1992),
  • "Українська інтелігенція на рубежі XIX-XX ст.: Соціально-політичний портрет" (1993),
  • "Історія України: нове бачення" (1996)
  • "Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років" (1995),
  • "Теорії нації та націоналізму" (1999),
  • "До питання по ідеологію ОУН" (2003),
  • "Украина 1991-2007. Очерки новейшей истории" (2008),
  • "Danse macabre: голод 1932-1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті - початок 2000-х)" (2010)
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.