Спецпроект

КРИМСЬКА МІЛІЦІЯ ПОКРИВАЄ "ЧОРНИХ АРХЕОЛОГІВ"?

Республіканський комітет Криму з охорони культурної спадщини не може домогтися від міліції порушення кримінальних справ за фактами розграбування могильників на території півострова.

Cиловики регулярно відмовляються порушувати справи за заявами про діяльність "чорних археологів", повідомляє "Новий регіон".

Останній приклад - постанова, затверджена начальником Бахчисарайського райвідділу кримського главку міліції Куртіміновим, яким за результатами перевірки було відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою комітету з охорони спадщини.

При цьому сама перевірка встановила факт незаконної діяльності "чорних археологів" на території пам'ятки національного значення - городища "Бакла". Міліція встановила, що на території, яка дійсно відноситься до Бахчисарайського історико-культурного заповідника, є три ями глибиною 1-1,5 метра, проте безпосередньо до поховання копачі ще не дійшли. Таким чином, був зроблений висновок, що фактичної шкоди заповіднику не завдано.

Ба більше - ті, хто проводив перевірку, визнали, що можуть встановити особи правопорушників, але це не вплинуло на остаточне рішення правоохоронців.

Кримські вчені неодноразово закликали правоохоронців втрутитися в ситуацію, що склалася, проте часто міліціонери на місцях відкрито стають на бік правопорушників. Активізація діяльності гробокопачів-нелегалів збіглася з передачею боротьби з ними від СБУ у виняткову компетенцію міліції.

Тепер "чорні археологи" стали вести розкопки під виглядом співробітників Служби безпеки України, про що на нараді з питання розграбування пам'ятників археології заявив декан історичного факультету Таврійського національно університету, керівник Мангупської археологічної експедиції Олександр Герцен.

За його даними, переважна більшість об'єктів, які піддаються розграбуванню, перебуває на державних землях лісгоспів і заповідників.

"Ми від цих відомств жодного сигналу про протиправні дії не маємо, - наголосив Герцен. - Зате, якщо ви зайдете в ліс просто так прогулятися, вас дуже скоро зустріне людина у формі і не просто поцікавиться, а ще зажадає відшкодувати завдані державі збитки. І ось цей самий "заповідний" ліс грабіжники переривають гектарами".

За словами вченого, ця ситуація дуже типова для всіх об'єктів археології Криму.

Нагадаємо, що у квітні 2011 року невідомі виставили на інтернет-аукціон відкопаний архів УПА, за який "чорні археологи" хотіли 500 тисяч грн.

У грудні 2010 року шведська поліція вперше затримала чорних археологів, які грабували скарби вікінгів на острові Готланд. Порушникам закону загрожує до чотирьох років ув'язнення.

У листопаді 2010 року голова Державної служби з питань національної культурної спадщини України Андрій Вінграновський заявив, що проблему "чорних" археологів Криму можна вирішити тільки за допомогою центральної влади України, і тому в уряді України планується створення міжвідомчої комісії, яка буде займатися проблемою чорної археології на півострові.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.