Спецпроект

Анонс: у суботу - громадянська акція на захист музею на Десятинній

Стихійна громадянська кампанія на захист Десятинної церкви починається у ці дні в Києві.

У соціальних мережах поширюється заклик підтримати музеєфікацію фундаментів цього храму. Акцію анонсують на суботу 28 травня, 12:00. Ось уривок із прес-релізу організаторів неполітичної акції:

"Мета акції - відстояти ідею МУЗЕЄФІКАЦІЇ рештків Десятинки, тобто створення на місці історичної споруди музею під відкритим небом, за класичними європейськими зразками, де було б представлено у належному вигляді фундамент церкви 10-го століття, фрагменти мозаїки та інших артефактів.

Такий музей має стати одним із основних об'єктів для відвідування туристами та киянами, місцем для відпочинку та культурного дозвілля.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам'яткоохоронного законодавства:

- Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам'яток та визначних місць (Венеція, 1964
р.),

- Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна,
1990 р.),

- Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини
(Валетта, 1992 р.),

- Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та
природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Їхні положення вимагають збереження автентичних пам'яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у первинних нормах) цих пам'яток".

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 989 роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Являла собою хрестово-купольний шестистовпний храм, оточений з трьох боків галереями. Церкву прикрашала мозаїка, фрески, різьблені, мармурові та шиферні плити.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.