Спецпроект

День Героїв у Тернополі відзначили з червоно-чорними стрічками

23 травня у Тернополі всі працівники міської ради, комунальних підприємств та освітніх закладів прийшли на роботу у вишиванках.

Як повідомили кореспонденту УНІАН в прес-службі міської ради, з відповідною ініціативою виступив міський голова Сергій Надал.

На його думку, національне вбрання підкреслить урочистість Свята Героїв, яке відзначається цього дня.

"Ми повинні пам'ятати своїх героїв... Тому я закликав усіх свідомих українців відсвяткувати День Героїв у вишиванках, а червоно-чорними стрічками на одязі та транспорті солідаризуватись з відзначенням цього свята", - прокоментував свою ініціативу Надал.

Довідка: Свято Героїв відзначають 70 років. Святкувати його 23 травня постановив у 1941 році ІІ-ий Великий Збір ОУН для відродження в українців героїчного духу минулих поколінь.

Травень для свята обрали тому, що саме цього місяця загинуло найбільше націонал-патріотів. Зокрема, 4 травня 1924 року загинув головний ідеолог державної самостійності України початку ХХ століття Микола Міхновський, 25 травня 1926 року - Симон Петлюра, 23 травня 1938 року - засновник і провідник ОУН Євген Коновалець.

В роки німецької, а згодом радянської окупації це свято відзначалося у підпіллі. Із проголошенням незалежності України його святкування відновлено.

На початку 2000-х років обласні ради західних областей затвердили це свято як офіційне.

Червоно-чорний прапор - партійний символ "бандерівського" крила ОУН - так званої ОУН революційної.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.