Спецпроект

Дерев'яні церкви обладнають сигналізацією на 800 тисяч

Цього року із Львівського обласного бюджету на збереження старовинних дерев'яних храмів виділять 838 тисяч грн.

Їх витратять на протипожежні сигналізації, які сповіщатимуть про вогонь через гучномовець, повідомляє Zaxid.net.

"Ми орієнтувалися на те, щоб в першу чергу забезпечити такими сигналізаціями віддалені села, особливо це стосується гірських районів, а також, звичайно, будемо ними оснащувати пам'ятки національного значення", - наголосив начальник управління охорони історичної спадщини області Василь Івановський.

У Львівській обласні є 660 дерев'яних церков - це найбільша кількість не лише в Україні, але й у світі. За роки незалежності не стало уже 84. В часи окупацій і воєн - менше 50. Часто дерев'яні церкви знищуються через потурання самих релігійних громад, які будують більш, на їхню думку, престижні муровані храми.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.