Спецпроект

До Львова збирається приїхати "борець з українцями" з Польщі

На 7 червня у Львові на Личаківському цвинтарі призначене перепоховання останків архієпископа Теодоровича, який перед Другою світовою війною очолював християн вірменського обряду. Мешканці Львова остерігаються скандалу через нелегітимність перепоховання та присутність на ньому одіозного Тадеуша Ісаковича-Залеського.

Перепоховальна урочистість розпочнеться із жалобної меси, яку на "цвинтарі орлят", де планують перепоховати останки Теодоровича, відслужить архієпископ Мечислав Мокрицький та кардинали, що приїдуть із Польщі, повідомляє ЗІК з посиланням на "Rzeczpospolitu".

Окрім того очікується прибуття із Польщі великої делегації парламентарів, оскільки сам Теодорович був не тільки польським патріотом, а й сенатором.

Найбільшим скандальним виглядає те, що до Львова 6-7 червня може приїхати відомий своїми антиукраїнськими настроями Тадеуш Ісакович-Залеський, котрий також признається до вірменської крові. "Це визначна подія не тільки для вірмен, а й усіх християн. Архієпископ Теодорович був вірменського походження, але разом із тим видатним польським патріотом", – стверджує ксьондз Ісакович-Залеський.


Намагання перепоховати архієпископа Теодоровича на "цвинтарі орлят" тривають вже кілька років. На львівському некрополі стоїть нагробок із хрестом і табличкою з іменем архієпископа, але могила вже кілька десятиліть порожня, бо похованого у 1938 році Теодоровича, таємно ексгумували на початку 1970-их років його вихованці, перенісши останки до іншого склепу на комунальному цвинтарі Львова.

Через спротив українських націоналістів переговори із львівською владою щодо перепоховання тривали роками. Але в середині вона все ж дала свою згоду. Втім, конфлікт це не вирішило, оскільки рішення було затверджено без публічного розгляду питання, а зацікавленій стороні вдалося навіть обійти комісію з перепоховань.

ЗІК також зазначає, що для низки членів комісії є сумнівним, що останки, які перепоховають 7 червня на "цвинтарі орлят", справді належать архієпископу Теодоровичу.

Чимало львів’ян остерігаються, що нелегітимність процедури перепоховання може вилитися за присутності одіозного Тадеуша Ісаковича-Залеського на перепохованні неверифікованих останків єпископа Теодоровича в антиукраїнський скандал. Як відомо, ксьондз Ісакович-Залеський відомий своїми псевдонауковими дослідженнями багатьох аспектів українсько-польської історії .

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.