Спецпроект

Королева Британії вшанувала ірландських борців за незалежність

Королева Єлизавета ІІ поклала вінок у меморіального парку Дубліна, вшановуючи ірландців, які поклали життя за незалежність своєї країни.

Про це повідомляє Українська служба ВВС.

Приїзд Єлизавети - перший візит британського монарха в Ірландію відтоді, як країна здобула незалежність. Король Георг V був останнім монархом, який відвідав країну у 1911 році, коли Ірландія була ще частиною Об'єднаного Королівства.

Чотириденний візит Єлизавети ІІ називають новим етапом взаємин обох країн.

Окрім наукового центру Дубліна Trinity College, королева має намір відвідати стадіон Croke Park - це те місце, де у 1920 році під час Ірландської війни за незалежність, британські війська стріляли у натовп під час футбольного матчу, вбивши 14 глядачів і гравців.

Колишній прем'єр-міністр Британії Сер Джон Мейджор, який допомагав у забезпеченні миру у Північній Ірландії на початку 1990 років, сказав, що візит королеви - це як "завірення печаткою" у взаєминах між Об'єднаним Королівством та Ірландією.

Колишній прем'єр-міністр Ірландії Берті Ахерн назвав чотириденний візит дуже визначальним, і вказує на "зрілість" у взаєминах між країнами, королевою і Британським урядом.

"За вийнятком незначної меншості, люди радо вітають це", - сказав пан Ахерн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.