Спецпроект

Спогади однієї з небагатьох, хто врятувався з Янівського ґето

Вийшли друком дитячі спогади про порятунок єврейської дівчинки з ґето у Львові.

Документальна оповідь "Очима дванадцятирічної дівчинки" врятованої з Янівського ґето Яніни Гешелес вийшла в перекладі українською, повідомляє прес-служба Центру юдаїки НаУКМА.

Цінність спогадам надає те, що вони були написані одразу ж після того, як дівчинка опинилась на волі, з "фотографічною точністю дитячої пам'яті", пише у передмові професор Ярослав Грицак.   

Розповідь Яніни - це не тільки її особиста історія, це також портрети діячів єврейської громади та членів польської таємної організації "Жеґота", що організовувала рятування в'язнів ґето.

Читачеві пропонується подорож в історію довоєнного Львова - міста українців, поляків, євреїв та їхніх взаємовідносин, осмислення трагедій Голокосту та Другої світової війни науковцем ХХІ століття.

Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Галичини в роки "остаточного розв'язання єврейського питання"

Після тексту спогадів вміщено сучасний текст Яніни Гешелес, громадянки Ізраїлю - "Епілог: повернення до Львова". Вона розповідає про своє подальше життя, а також про відчуття, які охоплюють її в очікуванні повернення до міста свого дитинства.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.