Спецпроект

Тіло Миколи Пирогова забальзамують "ленінські" експерти з Москви

Міністерство економіки погодило Національному музею-садибі М.І. Пирогова закупівлю послуг з ребальзамації тіла відомого хірурга вартістю 192 тисяч грн.

Про це повідомляють "Наші гроші" з посиланням на "Вісник державних закупівель".

Роботи виконає "Всеросійський науково-дослідний інститут лікарських та ароматичних рослин Російської академії сільськогосподарських наук", який також опікується ребальзамацією тіла В.І.Леніна в Москві.

Російські науковці надали висновок щодо необхідності ребальзамації тіла Пирогова ще 2005 році. Кошти на це були виділені лише цього року.

Мавзолей Леніна: картонна модель для склеювання (АРТЕФАКТИ)

Відомий українській хірург Микола Пирогов - засновник топографічної анатомії і оперативної хірургії, піонер у застосуванні наркозу у військово-польових умовах - помер у 1881 році і був похований у своїй садибі під Вінницею.

Його тіло за бажанням дружини було забальзамоване. Зараз усипальниця і садиба Пирогова є національним музеєм із 15 тисячами експонатів.

Крім усипальниці Пирогова, в Україні є ще одне поховання з забальзамованим історичним діячем - це мавзолей Григорія Котовського у місті Котовськ на Одещині. Але після сплюндрування могили у 1941-му румунськими окупантами ребальзамацією тіла не займалися. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.