Спецпроект

До замаху на папу Івана Павла ІІ причетне КГБ - італійські журналісти

Замах на Папу римського ІванаПавла II у 1981 році могли організувати за участі Комітету державної безпеки (КГБ) СРСР.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на польське радіо.

Італійський журналіст Фердінандо Імпозімато і суддя у відставці Сандро Проввізіонато опублікували книгу "Напад на Папу", в якій виклали свою версію замаху.

Згідно з книгою, замах на Івана Павла II було організовано Радянським Союзом та здійснено за допомогою спецслужб Болгарії і турецької мафії. Автори стверджують, що в КГБ також планували замах на лідера руху "Солідарність" Леха Валенсу під час його візиту до Риму в січні 1981 року.

Польське радіо не уточнює, яким чином автори книги прийшли до таких висновків.

Іван Павло ІІ - ким він був до того, як став Папою

Як повідомлялося, раніше журналіст італійської газети "Репуббліка" Марко Ансальдо спільно з турецькими кореспондентом Ясеміном Таскина опублікували книгу "Вбити Папу: правда про замах на Івана Павла II".

За їхньою версією, замах організували члени групи "Сірі вовки" з ненависті до Заходу, а також, щоб кинути виклик турецькому керівництву, яке активно співпрацювало з західними країнами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.