Спецпроект

Головною ціллю сталінських геноцидів були українці - американський історик

"У 1930-х роках роки були присутні різні форми геноциду. Голодомор можна розглядати як окремий його вияв. Узагальнено ці форми можна назвати "українським геноцидом".

Про це в інтерв'ю радіо "Свобода" повідомив професор Стенфордського університету США Норман Наймарк.

"Крім селян, серед соціальних груп під сталінську машину потрапили так звані "асоціальні елементи", люди, пов'язані з попередніми режимами, - сказав Наймарк. - А потім і сама більшовицька еліта стала об'єктом терору. Серед національних груп також постраждали поляки, німці, кримські татари".

За словами професора, найважливішим є те, щоб просто було визнано сам факт того, що Голодомор був.

"І не так важливо, як це називати - геноцидом чи ні, - підкреслив Наймарк. - Я особисто вважаю, що це був справжній геноцид, і у своїй книзі використовую цей термін. Важливо, щоб люди просто усвідомили: відбулося масове вбивство".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.