Спецпроект

У Черкасах відкрили пам'ятник солдатам Праги-1968

Пам'ятник солдатам, які загинули під час введення радянських військ у Чехословаччину в 1968 році, встановлено у центрі Черкас біля каплиці Стрітення Господнього і пам'ятного знаку воїнам-афганцям.

Як розповів кореспонденту УНІАН один з ініціаторів встановлення пам`ятника Олександр Митянін, пам'ятний камінь із чорного габро було відкрито в урочистій обстановці за участю учасників введення військ до Чехословаччини. На пам'ятнику зображено один з танків із символічним номером "1968".

Тим часом найбільша скульптура Черкас - монумент "Батькіщина-мати" на Пагорбі Слави - може повторити долю пам'ятника засновникам Києва і розвалитися. У черкаського монументу за 36 років проржавів металевий каркас.

Про це йдеться у повідомленні на офіційному сайті черкаської ТРК "Вікка". Заступник голови Черкаської обласної організації товариства з охорони пам'яток історії і культури Василь Люленко зазначив, що 10-метровий монумент вже помітно похилився праворуч.

Свого часу спеціальна комісія, яка обстежувала скульптуру, виявила, що частина внутрішнього металевого каркасу, який утримує пам'ятник у вертикальному положенні, вже непридатна. Корозія роз'їдає метал. Та ще й фундамент під 10-метровою скульптурою ненадійний.

На думку Люленка, капітального ремонту монумент "Батьківщина-матір" потребував ще десять років тому. Члени Черкаської обласної організації товариства з охорони пам'яток історії і культури неодноразово ходили до мерів Черкас і просили виділити кошти на ремонт монументу.

Всі тільки обіцяли, але кошти не знайшли. За мінімальними підрахунками, ремонт скульптури обійдеться щонайменше у 300 тис. грн.

Заступник міського голови Черкас Олексій Леонов зазначив, що щороку відповідальне підприємство оглядає монумент, де потрібно, укріплює та фарбує монумент. Якщо ж буде необхідність - обов'язково збереться комісія, яка проведе обстеження монументу "Батькіщина-мати".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.