Спецпроект

Грицак: у 1932-33 рр. було два Голоди - український і всерадянський

Є потреба говорити не про один, а про два Голоди у 1932-33 рр. Один - всерадянський, а другий - специфічно український, який почався після літа 1932-го, коли Сталін вирішив покарати Україну особливо.

Якби не цей другий голод, то кількість жертв в Україні, можливо, обмежилися б декількома сотнями тисяч. Рішення ж Сталіна коштувало українцям декількох мільйонів додаткових смертей.

Таку думку висловив професор Українського католицького університету, історик Ярослав Грицак у Колумбійському університеті на конференції, присвяченій обговоренню книжки Тімоті Снайдера "Криваві землі".

Інтерв'ю Снайдера про "Криваві землі"

Грицак наголосив, що особливе переплетіння географії, демографії і геополітики різко відрізняло Східну Європу від Заходу Європи, і перетворило цей великий історичний регіон у "землю на крові".

За словами історика, книжку Тімоті Снайдера "Bloodlands" багато хто вважає найбільшою подією минулого 2010 року.

"Жодна інша книжка з історії Східної Європи не викликала такого зацікавлення в англомовному світі та не спричинила таких жвавих дискусій (рецензії на неї з'явилися майже у всіх великих газетах та журналах). Причина такого інтересу - книжка перевертає наші уявлення, якою була перша половина ХХ століття", - сказав Грицак.

Основна теза книжки - головні події першої половини ХХст. розвивалися на території, котру Снайдер називає "кривавими землями" - між Берліном і Москвою. Населення цих земель (білоруси, євреї, поляки, українці та ін.) заплатили найтяжчу ціну - 14 млн людей, які загинули насильницькою смертю між 1932 та 1945 рр.

Найближчим часом одне з київських видавництв має видати україномовний переклад книжки Тімоті Снайдера.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.