Спецпроект

Помер архітектор, який будував Бабин Яр і метро "Дніпро" (ФОТО)

На 82-му році пішов з життя народний художник України, почесний академік Національної академії мистецтв України Анатолій Ігнащенко.

Про це повідомляє "Інтерфакс" з посиланням на родичів митця. За їхніми словами, Ігнащенка не стало 5 квітня.

Анатолій Ігнащенко - лауреат національної премії ім.Т.Шевченка, нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.

Анатолій Ігнащенко (1930-2011) зі своєю незмінною хустинкою - чорною в білий горох

Він автор понад 200 монументальних творів, серед яких:

- меморіальні комплекси "Бабин Яр" (Київ), "Савур-Могила" (Донбас), "Голодомор-33" (Лубни),

Спроектований Анатолієм Ігнащенком меморіал "Голодомор-33" у Мгарському монастирі (Лубни). Відкритий у 1993 році. Фото: tutbuv.com

 - експозиції музеїв Коцюбинського (Чернігів), Трипільської культури (Київщина), Леніна (Київ) та інших,

Меморіал біля Музею партизанської слави і визвольних змагань у Яремчі (1967). Фото: panoramio.com

- пам'ятники Лесі Українки, Івану Котляревському, Марії Заньковецькій, Володимиру Вернадському, "Чекістам" у Києві,

Скульптурна композиція "Труд" на станції метро "Дніпро" у Києві (1960). Фото: wikipedia.org

 - пам'ятники Дмитрові Бортнянському в Глухові і Олександру Довженку в Сосниці,

Пам'ятник чекістам на Либідській площі у Києві (1967)

-  пам'ятники Тарасові Шевченку (Париж, Нью-Йорк, Ашхабад, польський Білий Бор), Олександру Пушкіну (Нью-Йорк), Лесі Українці (Саскатун, Канада), Волту Вітмену (Нью-Йорк), Івану Франку (Вінніпег, Канада) та іншi.

Пам'ятник Лесі Українці на площі імені поетеси в Києві. Ліворуч видно будівлю ЦВК й Київської ОДА

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.