Спецпроект

Львівська "Свобода" перейменує вулиці Бандери та Шухевича

Заступник голови фракції ВО "Свобода" у Львівській міській раді Юрій Михальчишин запевнив, що його політична сила не буде занадто форсувати питання перейменування вулиць, які носять імена провідників ОУН Бандери та Шухевича, але й відкладати "теж не буде".

У січні 2011 року на позачерговій сесії Львівської обласної ради Львова, де більшість має Всеукраїнське об'єднання "Свобода", було проголосувано рішення про перейменування вул. Степана Бандери на вул. Героя України Степана Бандери і вул. Романа Шухевича на вул. Героя України Романа Шухевича.

253 Герої України. Хто вони?

Відповідаючи на запитання кореспондента Zaxid.net щодо незручностей, які таке перейменування може створити для мешканців і для підприємств, Михальчишин зазначив: "Я так розумію, більшість львів'ян його абсолютно схвалює. Стосовно тих технічних незручностей, які справді можуть виникати під час втілення цієї ідеї в життя, треба відзначити, що у Львові було перейменовано кілька сотень вулиць впродовж останніх 20 років, і львів'яни до цього звикли".

Водночас Михальчишин запевнив, що при перейменуванні вулиць будуть докладені зусилля, аби мінімізувати незручності для мешканців та установ, зареєстрованих за відповідними адресами.

"Бандера - центральна фігура історичної політики" - львівський історик  

Водночас голова фракції ВО "Свобода" у міській раді Руслан Кошулинський, своєю чергою, повідомив, що «Свобода» планує провести громадське обговорення з мешканцями зазначених вулиць з приводу їх перейменування.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.