Спецпроект

Львівщина вимагає від Януковича ветувати закон про червоні прапори

Львівська облрада прийняла рішення про недопустимість використання радянської окупаційної символіки 9 травня.

Таке рішення було прийнято 28 квітня під час позачергової сесії Львівської обласної ради. За нього проголосувало 88 депутатів, повідомляє Zaxid.net.

Згідно із рішенням, депутати облради вимагають від президента Віктора Януковича заветувати закон про "Проведення змін до закону "Про увічнення перемоги у ВВВ 1941-45 років (щодо порядку офіційного використання, копій прапора перемоги)", прийнятий Верховною Радою 21 квітня.

Також депутати просять створити комісію для вивчення злочинів тоталітарно-комуністичного режиму в Україні.

У рішенні йдеться, що у Львівській області органи місцевого самоврядування, державної влади, підприємства та організації отримають рекомендації на 9 травня не вивішувати копії прапора перемоги та "будь-яку іншу радянсько-комуністичну та нацистську символіку, яка є наругою над пам'яттю жертв московсько-більшовицького та німецько-нацистських режимів".

Депутати рекомендують органам місцевого самоврядування висловити недовіру "нелегітимній Верховній Раді України, яка відбілює комуністичний режим і розколює український режим".

Як відомо, 21 квітня Верховна Рада ухвалила закон щодо порядку офіційного використання копій прапора перемоги.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.