Спецпроект

Російський історик: Ющенко не повинен був втручатися в історію. Путін теж

Третій президент України Віктор Ющенко повинен був висловлюватися про історичні події тільки як приватна особа, а не як президент.

Таку думку висловив відомий російський історик і письменник Едуард Радзінський, повідомляє УНІАН з посиланням на "Дзеркало тижня".

"Коли не в усьому грамотний президент Віктор Андрійович Ющенко (можливо, він досить грамотний у фінансових питаннях) розмірковує про предмет, про який не знає ... Має право. Так! Але тільки в приватному порядку, - сказав Радзинський. - Як людина на прізвище Ющенко. Як громадянин України. Але не як перша особа - в політиці. І тут моя думка досить зрозуміла: президенти повинні займатися державними справами, а історики - історією".

Історик навів також приклад Росії, де президентська влада впливає на історичні дослідження.

За словами Радзінського, зараз історією зайнялися президенти: "І тут вже лихо самій історії! ... Нині в Росії створена „спеціальна комісія" при президентові (очевидно, літератор має на увазі комісію з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії при президенті РФ - ІП)  - з питань історії. І це, мабуть, уперше: представники неісторичних відомств, таких як ФСБ, беруть участь разом із деякими фахівцями у „питаннях історії".

"Останнім часом в якості прикладу наводжу один портрет, який висить у Кремлі на видному місці. Портрет Петра Великого. З точки зору Володимира Володимировича Путіна, це, очевидно, зразок для наслідування? А з точки зору не менш шановної людини, Льва Миколайовича Толстого, саме Петро - дегенерат і нелюд. І я б тут дав просту пораду: читати... Читати історію, а не казки", - порадив історик.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.