Спецпроект

"Свобода" погрожує носіям червоних прапорів

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" пообіцяло 9 травня у Львові зустріти "Русское единство" у компанії чемпіона світу з боксу.

Про це повідомив заступник голови фракції партії "Свобода" у Львівській міській раді Юрій Михальчишин.

"Особисто я буду прогулюватися вулицями Львова, можливо, у компанії колишнього чемпіона світу з боксу Андрія Котельника", - сказав він і додав, що також з ним будуть менш титуловані, але не менш підготовлені молоді люди.

На його думку, "Русское единство" - антиукраїнська й просталінська сила, який не може бути місця на українській землі. Він відмовився конкретно відповісти на запитання, що "підготовлені молоді люди" робитимуть з активістами "Русского единства".

"Їм адекватно вкажуть напрямок руху додому, не ігноруючи закони гостинності", - сказав він. З його слів, потім партія відзвітується про свої заходи на 9 травня.

Нагадаємо, що раніше "Русское единство" і партія "Родина" заявили про намір привезти у Львів 200 чоловік, щоб 9 травня пройти ходою головними вулицями Львова до Пагорба слави, несучи 15-метровий прапор СРСР. Міська влада Львова сподівається заборонити ці плани через суд.

"Червоний марш" у Львові - хто його організовує

Юрій Михальчишин - той самий депутат Львівської міської ради від ВО "Свобода", якому "набридло говорити про примирення, про "Схід і Захід разом", і під час скандалу з дегероїзацією Бандери він заговорив про "синьожопу банду" і "москалів - азіатських собак".

"Плакати вже набридло? Набридло бути толерастами? Набридло говорити про компроміс, про примирення, про "Схід і Захід разом"?", - сказав Михальчишин 13 січня біля пам'ятника Степану Бандері у Львові. - Наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде Донецьк, і викине ту синьожопу банду, яка сьогодні узурпувала владу, з України".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.