Спецпроект

Історики: "Депутати навіть не знають, коли почалася Друга світова"

Прийнята учора постанова Верховної Ради №7405 засвідчила не лише відсутність елементарних знань з історії, але й початок офіційного курсу на вибіркове засудження злочинів проти людства - тільки нацистських, але не комуністичних.

Про це йдеться в заяві науковців з Центру досліджень визвольного руху.

На думку істориків, українські нардепи забули базові історичні факти - що Друга світова війна розпочалася у вересні 1939 року із поділу Польщі між Третім Рейхом і Радянським Союзом. Тому ВР постановила, що згадувати ці факти є "аморально".

"Основне завдання цієї заяви полягає не в засудженні нацистів, а у спробі відбілити комуністичний тоталітарний режим, - наголосив історик Володимир В'ятрович, голова Галузевого державного архіву СБУ  (2008-2010). - За численними згадками про злочини гітлерівського Третього Рейху політики хочуть спонукати світ і українців забути про злочини сталінського Радянського Союзу".

"Однозначне засудження комунізму Європою залишило Росії лише дві можливості для розвитку її внутрішньої політики реабілітації сталінського минулого: Росія або вимкне інтернет і закриє бібліотеки, або спробує чинити політичний тиск на Європу і світ, використовуючи свої природні ресурси та статус СРСР як учасника антигітлерівської коаліції, - додав В'ятрович. - Учора Парламент України офіційно долучився до реалізації другого сценарію".

"Правда про участь Радянського союзу у розв'язанні Другої світової війни жодним чином не зменшує злочинів, вчинених нацистами, - сказав директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий. - Проте Україна, вся Східна Європа та інші країни, які після Другої світової війни протягом кількох десятиліть були окуповані тоталітарним режимом, чекають на засудження злочинів комунізму".

----------------

Нагадаємо, що учора ВР підтримала внесену комуністами постанову №7405 "До 65-ої річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями", у якій заявила, що намагання покласти на СРСР однакову з Третім рейхом відповідальність за початок Другої світової війни є аморальними.

У 2006 році Парламентська асамблея ради Європи засудила злочини комуністичного режиму . Вказувалося, що до числа злочинів входять масові вбивства і страти, використання концентраційних таборів, застосування тортур, використання рабської праці та інші форми масового фізичного терору.

ПАРЄ закликала країни-члени Ради Європи "переглянути історію комунізму і їх власну історію і однозначно засудити їх". Саме тому до ініційованої Російською Федерацією резолюції в Генасамблеї ООН від 16 листопада 2010 року не приєдналися європейські країни, на відміну від Білорусі, Венесуели, Габону, Іраку, Зімбабве, КНДР, Куби та інших.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.