Спецпроект

У Москві хочуть бучно святкувати ювілей Київської Русі - "як до 1917 року"

21 квітня 2011 в Москві на виконання указу Мєдвєдєва відбудеться міжнародний круглий стіл, присвячений підготовці святкування наступного року 1150-річчя утворення давньоруської держави.

Про це повідомляє агенція "Інфорос".

"Згідно з "Повістю врем'яних літ", поява першого східнослов'янської держави - спільної колиски Росії, Україні і Білорусії - датується 862 роком, - повідомляють організатори заходу, - і до жовтня 1917 року ця пам'ятна дата широко відзначалася. Святкування проводилися 8 вересня, у день Різдва Пресвятої Богородиці".

З особливим розмахом ювілей пройшов у 1862 році. У Великому Новгороді був відкритий пам'ятник Тисячоліття Росії, відбувся військовий парад, урочистості тривали три дні.

У березні президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв підписав указ "Про відзначення 1150-річчя зародження російської державності".

У розвиток ідей президентського указу російські організатори хочуть провести ряд спільних з Україною і Білоруссю акцій.

За їхніми словами, "основною метою ювілейних заходів має стати зміцнення єдності братніх східнослов'янських народів у сучасних умовах, розкриття потенціалу міждержавної інтеграції на пострадянському просторі, протидія спробам фальсифікації історії".

Метою круглого столу з підготовки до 1150-річчя є консолідація творчих зусиль і організаційних ресурсів всіх зацікавлених сторін.

Планованим результатом заходу повинні стати формування громадської координаційної ради і прийняття спільної резолюції. На основі цього документу планується приступити до розробки пропозицій за планом громадських заходів ювілейного 2012 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.