Спецпроект

РАДА УСЛІД ЗА ДУМОЮ ПРОТИ ПОРІВНЯННЯ СРСР ІЗ ТРЕТІМ РЕЙХОМ

Верховна Рада вважає аморальними спроби покласти на Радянський Союз однакову з нацистською Німеччиною відповідальність за розв'язання Другої світової війни.

За відповідний проект постанови №7405 в цілому проголосувало 233 депутати, повідомляє сайт Верховної Ради.

Даною постановою прийнято заяву парламенту, в якому ВР висловлює "стурбованість і протест проти спроб деяких політиків, громадських діячів, політичних організацій і рухів применшити історичне значення для України міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі (Німеччина)".

Нагадаємо, що суд над активними діячами нацистської Німеччини відбувся у Нюрнберзі у 1945-46 роки.

Як відбувався Нюрнберзький трибунал (ВІДЕО)

При цьому в тексті документу не уточнюється, про яких політиків і організації йдеться. Зате робиться висновок, що "піддаються ревізії підсумки Другої світової війни".

Єдиним конкретним місцем у заяві є така фраза: "Аморальними є намагання покласти на СРСР однакову з гітлерівською Німеччиною відповідальність за її (Другої світової - ІП) розв`язання і тим самим виправдати нацистів, їхніх посібників за вчинені страхітливі злочини проти людства".

Сталін - Гітлеру: "Наша дружба скреплена кровью"

Верховна Рада підтримує прийняту 16 листопада 2010 Третім комітетом Генасамблеї ООН з ініціативи Російської Федерації резолюцію "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості", в якій містяться прямі посилання на статут і вирок трибуналу.

Співавторами цієї резолюції є Білорусь, Таджикістан, Туркменістан, Узбекістан, Казахстан, Киргизстан, КНДР, Еритрея, Ангола, Болівія, Венесуела, Габон, Гвінея, Зімбабве, Ірак, Індія, Куба, Нікарагуа, Судан, Уганда тощо.

Верховна Рада закликає парламенти держав світу підтримати дану резолюцію під час голосування на пленарному засіданні 65-ої сесії Генеральної асамблеї ООН.

Нюрнберг-1946 не засудив жодну "злочинну організацію"

У заяві також говориться, що український парламент "висловлює заклопотаність і рішуче протестує проти спроб окремих політиків, громадських діячів і політичних організацій та рухів в Україні реабілітувати й навіть героїзувати колабораціоністів - посібників гітлерівців, виправдати їх злодіяння".

Не уточнюється, про яких конкретно політиків і "колабораціоністів" йдеться.

Нагадаємо, що проект постанови №7405 депутати ВР від КПУ Петро Симоненко й Ігор Алєксєєв зареєстрували у листопаді 2010 року - через тиждень після того, як аналогічну заяву прийняла Державна Дума РФ.

У цій заяві Дума висловила жаль з приводу того, що ряд європейських держав, які найбільшою мірою постраждали від гітлерівського нацизму, "прикриваючись уявною європейської солідарністю і тезами про свободу слова і зборів, не підтримали прийняту 16 листопада 2010 Третім комітетом Генеральної Асамблеї ООН резолюцію під назвою "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості".

Нюрнберг комунізму. В Камбоджі вперше у світі судять "червоних"

За постанову №7405 проголосували фракції Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина, сім позафракційних (серед них Васадзе, Буряк, Мартинюк, Грач і Черпіцький) депутатів і Арнольд Радовець із групи "Реформи заради майбутнього"

Нагадаємо, що вже другий місяць в Україні триває інформаційна кампанія "за" і "проти" вивішування прапора СРСР на адміністративних будівлях з нагоди Дня Перемоги.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.