Спецпроект

У Могилянці видають відоме дослідження "Геноциди Сталіна". Приїде автор

У видавничому домі "Києво-Могилянська академія" вийде друком праця відомого історика Нормана Наймарка "Геноциди Сталіна". Книга вийде у травні, тоді ж запланований візит професора Нормана Наймарка до України.

Видавничий дім Могиняки "КМ Академія" отримав ексклюзивне право на видання "Геноцидів Сталіна" українською мовою від самого автора, повідомили Zaxid.net y прес-центрі НаУКМА.

Попередня програма візиту передбачає проведення публічної лекції та презентації українського видання книги.

Обидва заходи відбудуться у Могилянці 11 травня і будуть відкритими для всіх охочих. Напередодні, 10 травня, в УНІАНі відбудеться прес-конференція професора Наймарка.

Норман Наймарк - один із найавторитетніших сучасних істориків, що досліджують історію XX століття.

У своїй праці він розглядає формування Сталіна як народовбивці, спираючись на його біографію; конкретні епізоди масових убивств у 1930-х роках (розкуркулення, голод в Україні 1932-1933 років, нищівні кампанії проти неросійських народів); Великий терор 1937-1938 років.

Рецензія на американське видання "Геноцидів Сталіна"

Вважаючи питання геноциду важливим для українців, Н. Наймарк сподівається, що "ця книжка допоможе їм ясніше усвідомити динаміку геноциду".

У передмові до українського видання Норман Наймарк зазначає:

"З багатьох причин я радий, що книжку "Геноциди Сталіна" перекладено українською і її видає всесвітньовідома Києво-Могилянська академія.

По-перше, неможливо зрозуміти репресії 1930-х років і "націоналізацію" масових вбивств (перехід від "класової" до "національної" ознаки наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років) без вивчення центральної ролі України та українців у цьому процесі.

По-друге, ключова роль Сталіна в геноцидній політиці 1930-х років та його антагоністичне - можна сказати, українофобське - ставлення до політики, історії й культури УРСР та її народу, а надто українських селян, - це невіддільна частина історії геноциду в Радянському Союзі".

Норман М. Наймарк (Norman M. Naimark) - професор, завідувач кафедри східноєвропейських студій імені Роберта та Флоренс МакДонелів Стенфордського університету (США).

Протягом 15 років був професором історії Бостонського університету, працював у Центрі дослідження Росії у Гарвардському університеті (США).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.